35 років першим шахтарським страйкам

У ці липневі дні 1989 року гірники Західного Донбасу вперше взяли участь у масових протестах.

Почалося все 18 липня на шахті «Благодатна». А вже 19 липня площі у Павлограді та Першотравенську були заповнені страйкарями.

Хвиля протестів тоді охопила шахтарів Донбасу і Львівсько-Волинського басейну.

Голова первинки НПГУ ЗД шахти «Самарська» Тарас Корольов, який тоді тільки починав свій трудовий шлях, згадує ті буремні дні:

«20-річний хлопець, я на той час працював лише два роки на шахті і багато чого ще не розумів. Важка чоловіча робота мені подобалася, молодість давала перевагу не концентруватися на негативі, а армія привчила стійко переносити усі труднощі. Але серед старших, досвідчених колег вже точилися розмови про відсутність нормального забезпечення засобами індивідуального захисту та гігієни, про відпустки і соціальні пільги та інші важливі речі.

Як запам’яталося мені – все почалося з мила. Смердючого мила, яке видали шахтарям. Ця, на перший погляд, дрібниця морально дуже підкосила робітників.

Завдяки «сарафанному радіо» ми вже знали, що почалися страйки на шахтах Кузбасу, і прагнули проявити солідарність з колегами.

Ми розуміли одне – маємо підтримати наших людей, які не побоялися взяти на себе відповідальність представляти наші інтереси. Усвідомлювали, що тільки разом маємо силу. Тоді ж вперше з’явилося розуміння, що необхідна незалежна профспілка. Оскільки ВЦРПС (Всесоюзна центральна рада професійних спілок) виступила не на стороні робітників, а в опозиції до них.

Можна без перебільшення сказати, що саме ці події 35-річної давнини стали підґрунтям для створення Незалежної профспілки гірників України, яка вже більше 30 років відстоює інтереси шахтарів, аби, попри війну та недосконале законодавство, зберегти стабільність у шахтарському регіоні, впевненість шахтарів, що вони не самі, що об’єднані ми – сильніші».